Як зазначено в «Пам'ятній книзі Полтавської губернії» за 1865 рік, у 1863 році в Машівці було два ярмарки. Збиралися вони на другий день релігійного свята Пасхи та на Івана Богослова. Кожен тривав 2-3 дні. Місцем проведення була територія, що сягає нинішнього магазину «Будівельні матеріали» і луків по річці Тагамлик.

Біля 'шляху, що з'єднував Селєщину з Машівкою, стояла лавка. Тривалий час завідував нею Михайло Запара і пропонував своїм покупцям все необхідне для сільського господарювання.

Із самого ранку до ярмаркової площі з'їжджалися люди. А вже близько 7 години жваво велася торгівля. Чого тільки тут не було! Та особливо привертали увагу кращі породи корів, волів, коней, якими ще із сивої давнини славилися навколишні села. І ціни на худобу були помірні. Так, у 1880-95 роках пару волів можна було придбати за 200 крб., а у 1920 — близько 400.

Своєрідні традиції існували щодо купівлі корів. Так, в окрузі було кілька досвідчених селян-спеціалістіч, яких бажаючі придбати в господарство корівчину запрошували із с пою на ярмарок. Серед них був Макар П'ятак з Іванівни (нині Калинівка). Кажуть, якщо огляне корову, то все помітить, визначить, наскілі-ки молочна.

Певно, його досвід і зараз стане в нагоді справжнім господарям.

Макар переконував, що корівчина, в якої довгий хвіст, широкі і довгі ребра, а у вухах осідає сірка, багата на молоко. Обстежував П'ятак таз корови (він обов'язково мав бути широким), ключиці, воло, роги, зуби. Аж потім говорив своє остаточне слово.

У широкому асортименті на ярмарку були столярні вироби, їх представляли майстри із Селещини, Кошманівки, Базилівщини. А який посуд привозили гончарі із славнозвісної Опішні! Тут же можна було придбати волову і кінську упряж, осі та колеса до возів, бричок, зерно, іншу сільськогосподарську продукцію.

Крім торгівлі, в ярмаркові дні можна було й відпочити. Так, у Андріївні мешкали неперевершені майстри по виготовленню каруселей. Звечора їх влаштовували в Машівці на площі, а з раннього ранку Діти, дівчата та парубки насолоджувались катанням. І, звичайно, жоден ярмарок не обходився без відомих на всю округу музиків — трьох представників родини Таранів, які доладно виконували на кларнеті, контрабасі та бубоні українські народні мелодії. Нерідко на машівсь-кі ярмарки приїздили й троїсти музики з Базилівщини. Вони добре грали, веселили громаду запальними частівками та приспівами.